Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 904/9348/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі № 904/9348/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпроммонтаж" до публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення неустойки в сумі 1 179 759,42 грн., нарахованої за неповернення орендованого рухомого майна відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, а також на підставі п. 4.2 договору оренди від 01.10.2012 року № 112/12.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2016 року (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 1 089 288 грн. та 54 766,98 грн. пені, а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року (судді: Герасименко І.М., Широбокова Л.П., Подобєд І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 20.07.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.10.2012 між ТОВ "Криворіжпроммонтаж" (орендодавець) та ТОВ "Криворіжшахтобуд" (орендар) було укладено договір оренди № 112/12, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, визначене в цьому договорі, з урахуванням неодноразово внесених змін на підставі додаткових угод, а саме: навантажувач ковшовий шахтний НКШ - 2 шт.; електровоз шахтний контактний 14КА - 2 шт.; установка шахтна бурова УБШ - 207 - 1 шт.; машина навантажувальна пневматична МПП-3 - 1 шт.; вагонетка шахтна вантажна ВГ-4,5 А - 1 шт.

Протягом строку дії договору його умови неодноразово уточнювалися та змінювалися на підставі додаткових угод.

Пунктом 4.2 договору оренди встановлено обов'язок орендаря у разі прострочення повернення майна сплатити на користь орендодавця неустойку у розмірі 0,5 % від загального розміру плати за користування майном.

Згідно з пунктом 2.3 договору оренди, в редакції додаткової угоди від 28.12.2013 року № 4, у разі його дострокового розірвання орендар зобов'язався повернути майно за Актом приймання-передачі в строк не пізніше 20 календарних днів з моменту виникнення підстав для повернення майна.

Зі змісту додаткової угоди від 10.04.2014 року № 3/1 про зміну умов договору оренди вбачається, що розмір орендної плати за користування обладнанням, переданим ТОВ "Криворіжпроммонтаж" у користування ТОВ "Криворіжшахтобуд" складав 60 516 грн., в т.ч. ПДВ 10 086 грн.

Згідно з додатковою угодою № 5 від 01.10.2014 року до зазначеного договору у зв'язку з реорганізацією ТОВ "Криворіжшахтобуд" шляхом приєднання до ПАТ "Євраз Суха Балка" сторони дійшли згоди про розірвання з 31.10.2014 року договору оренди від 01.10.2012 року № 112/12.

Вказана додаткова угода № 5 підписана представниками сторін: генеральним директором ТОВ "Криворіжшахтобуд" та директором ТОВ "Криворіжпроммонтаж".

Актом обстеження від 01.12.2014 року та Актом технічного стану від 06.10.2015 року, які складалися за участю представників ПАТ "Євраз Суха Балка" на території цього підприємства, підтверджено наявність усього орендованого майна у відповідача.

У матеріалах справи міститься листування між ПАТ "Євраз Суха Балка" та ТОВ "Криворіжпроммонтаж" щодо можливості укладення договору оренди та викупу спірного обладнання.

Позивач у листах від 09.12.2014 року № 0912-1 та від 12.06.2015 року № 12/06-1 звертався до відповідача з вимогою укласти договір оренди обладнання, оплативши фактичне користування майном, або привести зазначене обладнання у стан, придатний для його повернення орендодавцю і повернути за актом приймання-передачі. До того ж, позивачем наведено ціну спірного обладнання на випадок прийняття відповідачем рішення про придбання майна у власність.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення неустойки на підставі договору та закону у зв'язку з невиконанням обов'язку з повернення майна після розірвання договору оренди.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову обґрунтовано доведеністю правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати законної та договірної неустойки у зв'язку з не виконанням зобов'язання з повернення орендованого майна після розірвання договору оренди.

Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 3 і 4 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позову не звернули увагу, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки листуванню між сторонами, зокрема, листам позивача від 09.12.2014 року № 0912-1 та від 12.06.2015 року № 12/06-1, в яких міститься вимога до відповідача укласти новий договір оренди на той самий об'єкт оренди або повернути зазначене майно за актом приймання-передачі, а також листу відповідача з проханням до позивача розглянути можливість викупу об'єкта оренди, що може свідчити про дії сторін, направлені на продовження орендних відносин на новий строк або придбання майна орендарем, та спростовувати передчасний висновок судів про наявність правових підстав для застосування відповідальності за ч. 2 ст. 785 ЦК України за невиконання наймачем обов'язку щодо негайного повернення майна наймодавцю саме з 20.11.2014 року.

Крім того, стягнувши з відповідача штрафні санкції за порушення зобов'язання наймачем з повернення наймодавцеві орендованого майна після припинення договору найму, передбачені як законом, так і договором, суди обох інстанцій не звернули уваги, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійним видом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який встановлено саме законом, та у зв'язку з цим не навели правової оцінки можливості застосування договірної неустойки, визначеної сторонами умовами припиненого договору, за таке порушення.

Разом з тим, встановивши обставини розірвання договору оренди № 112/12 згідно з додатковою угодою від 01.10.2014 року № 5 та водночас стягнувши з відповідача пеню, визначену в порядку встановленому п. 4.2 цього договору оренди, суди попередніх інстанцій не з'ясували чи можливе поширення його умов про відповідальність сторін на порушення, яке мало місце після припинення договору.

Отже, висновок судів обох інстанцій про задоволення позову не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2016 року скасувати, і справу № 904/9348/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко